Тобі 21, маєш диплом бакалавра, вже працюєш та ще не встиг зненавидіти свою роботу? Чого тобі не вистачає? Живи й радій. Ні, треба ж ще до магістратури вступити. У всіх різні причини: бо мама сказала, бо батьки відклали гроші на контракт, бо нормальну роботу не знайду, бо хочу поглибити знання. Остання з причин — моя.
Вивчаю свою ж філологію, та ще й один новий напрям — переклад. Без перебільшень, це було моєю мрією. Працюю за спеціальністю, тож вже на собі перевірила як можна бути «по обидві сторони барикад», адже для когось я ще студентка, а для когось — вчитель.
Кожного року в заліковій книжці вказується певна кількість навчальних дисциплін, яких достатньо для того, щоб у результаті випускники закладів вищої освіти володіли необхідними знаннями, уміннями та навичками для успішної професійної діяльності. А скільки там предметів для так званого загального розвитку — аж «душа радіє». Зрозуміє кожен студент, якому доводилося писати модуль самостійної роботи або реферат на одну з таких дисциплін. Я щиро порадію за людину, яка згадає хоча б щось з того, що писала ще рік тому. Тут можна додати уточнення — дуже часто бездумно писала, писала за останню ніч, бо треба ж оцінка. А скільки годин відводиться на самостійне опрацювання матеріалу... Якось порахувала і запитала себе, чи залишиться у студента час на сон, якщо і справді робити все. А потім звідси виходять такі розповсюджені фрази, як «склав — забув», «студент працює лише на оцінку», «за ніч вивчилося те, що не вчилося семестр»... Проблема в тому, що у студентів просто немає вибору. Навіть почавши навчання з дуже сильною мотивацією, навіть навчаючись по-справжньому сумлінно, у більшості випадків приходить момент, коли просто зникають сили, бо зникає розуміння, навіщо потрібна така кількість предметів і завдань, якщо в пам’яті залишиться не так вже й багато речей.
Існує три групи студентів: дійсно відповідальні, виконавці та безвідповідальні. Був час, коли я чесно могла себе віднести до першої групи, але потім зрозуміла, що все одно не встигаю виконувати всі вимоги і особливого результату ця старанність не дає. Однак я не скаржусь. Університет дав мені міцні знання з деяких предметів, було б помилкою не сказати про це.
Більшість молодих людей нині не бачать сенсу в продовженні навчання, вважають, що магістратура ніякого значення не має, адже куди ще далі сидіти на шиї батьків, треба десь працювати. Цей факт не означає, що вони були безвідповідальними студентами свого часу, це підтверджує ті слова, що іноді від них очікували занадто багато і вони втомилися. Тож чи призведе ця втома до того, що з них вийдуть погані фахівці?..
Останнім часом дуже часто чую історії про те, що коли в установу приходить молодий фахівець, то, так чи інакше, його випробовують: чим більше завдань, тим краще, ти ж молодий, в тебе ж є нескінченний запас енергії, ти ж працювати прийшов, а не байдики бити. А ніхто й не каже, що влаштувавшись на роботу ми чекаємо поблажок — ми чекаємо розуміння. Люди з досвідом, дайте нам шанс отримати свій досвід! Ми все зробимо, ми всього навчимося, просто не сприяйте тому, щоб розчарування та втома після навчання в університеті в майбутньому переросли в ненависть до роботи.
