Наприкінці листопада — на початку грудня на Чонгар приїде популярний автор-виконавець, лауреат першого фестивалю «Пісні, народжені в АТО» В’ячеслав Купрієнко. Про це він повідомив в інтерв’ю АрміяInform.
«Планую зробити музичний дарунок бійцям до Дня Збройних Сил — кількаденне турне військовими частинами уздовж лінії розмежування. Завітаємо навіть на Чонгар. Виїзд планується з 29 листопада», — сказав В’ячеслав.
На Всеукраїнському фестивалі авторської пісні «Пісні, народжені в АТО»
Музикант народився в Алчевську. У 1985 році закінчив факультет розвідки Київського вищого загальновійськового командного училища за фахом командна тактична розвідка, китайська мова.
З 1987 р. по 1989 р. служив в Афганістані. Був командиром групи спецпризначення 177-го окремого загону спецназу. Спецназівець нагороджений двома орденами Червоної Зірки.
В Афганістані написав першу, як сам каже, серйозну пісню, хоча гітару взяв до рук ще у шостому класі. Пісню присвятив загиблому командиру групи спецпризначення лейтенанту Олексію Трофимову, замість якого приїхав у підрозділ.
У 1992 р. звільнився з армії у званні капітана.
Першу пісню нинішньої війни «Олеженька» також присвятив полеглому ‒ сину друга по Афгану Олегу Сороченку, якому свого часу разом з друзями купив бронежилет.
Раніше В’ячеслав писав лише російською. Перший україномовний сольний концерт відбувся у Львові у 2017 р.
Є автором вірша для пісні «Онук і дід», прем’єра якої відбулась на недавньому концерті в Центральному будинку офіцерів.
В інтерв’ю АрміяInform музикант згадав історію її створення: «Обіцянку її написати дав доброму другу Олександру Франчуку, більш відомому на псевдо „Дєдушка“. Діло було 24 грудня 2014 року під Горлівкою, куди я приїхав з командою волонтерів. Розпочався бій, і ми попали в маленьке пекло. Після жорсткої артилерійської дуелі нас накрив ще й „Град“. Добре, що встигли сховатися в укритті. Коли все трохи стихло, виринули з бліндажів і просто неба заспівав „Олеженьку“. Далі співати було край небезпечно. Ми випили по 100 грамів і поспіхом зібралися лишати позиції артилеристів. Але ж тут „Дєдушка“ попросив написати пісню про арту. Діватись нікуди: я пообіцяв. І от майже п’ять років обіцянка не давала спокою. Російською вірш написав би швидко. Але цей варіант не цікавив. Чекав моменту, коли зможу відповідально писати українською. Однак народження пісні, яка мала витримку п’ять років, таки відбулось».
Починаючи з 11 червня 2014 року у зоні АТО-ООС В’ячеслав Купрієнко виступав близько 250 разів.
