Відколи Росія вторглася в Україну, у південному селі Луч, що між Миколаєвом і Херсоном, залишилося лише 50 жителів. Селяни живуть у ядерних бункерах часів холодної війни, проте покидати своє рідне місце не планують.
Про життя людей у бомбосховищі селища Луч розповідає The Washington Post.
Під час повномасштабної війни 30 мешканців села переселилися у бункері
До лютого 2022 р. у Лучі жили 935 людей, проте більшість виїхали. Коли росія окупувала село, жителі переїхали до бункерів для безпеки. З 50 тих, хто залишився в населеному пункті, 30 мешканців села фактично переселилися у сховищі.
Поки жителі Луча зуміли пережити окупацію в області, їхнє село було розорене.
Світлана Гинжул
Не маючи куди йти, каже місцева мешканка Світлана Гинжул, вони вирішили перетворити своє тимчасове бомбосховище на дім.
За її словами, це спосіб подбати про кількох сусідів, які у неї залишилися. Вона переїхала до сховища назавжди з чоловіком і сином у серпні після того, як її квартиру розбомбили.
Бункер, побудований у 1950-х роках для захисту радянських солдатів від ядерної війни із Заходом, раніше мав важкі металеві двері, двоярусні ліжка та протигази, але їх викрали задовго до російського вторгнення минулої весни — ніхто не думав, що це укриття коли-небудь знадобиться використовувати.
«Ми побудували цей будинок, ми можемо жити як нормальні люди»
До бетонно-дернового бункера, в якому живе Світлана Гинжул, можна потрапити через двері на трав’яному горбі та брудними крутими сходами.
Селяни знайшли електрика, щоб під'єднати бункер до ліній електропередач. Вони зробили піч на дровах, щоб зігріватися, і генератор, щоб качати воду. Обставили це місце ліжками, килимами та різнокольоровими ковдрами.
«Оскільки ми тут побудували цей будинок, ми можемо жити як нормальні люди. Мені було боляче дивитися, як все руйнується», – каже жінка.
Побут Світлани Гинжул у бункері села Луч
Світлана та інші люди, що живуть з нею бункері виживають за рахунок гуманітарної допомоги та зарплати від її адміністративної роботи в селі — 4000 грн на місяць.
«Наше майбутнє залежить від наших спроб зробити своє місце кращим»
Після того, як українські сили повернули Херсон у листопаді, багато тих, хто втік, повернулися додому. Перемога підігріла національний оптимізм, і уряд почав ремонт зруйнованої війною інфраструктури. Дехто сказав би, що життя нормалізується.
Світлана несе сумку з покупками біля навісу над входом у свій бункер
Але навіть після відступу з Херсона та Миколаєва Росія продовжила атакувати лікарні та житлові квартали регіону. Росія все ще контролює достатньо Херсонщини та сусіднього Запоріжжя, щоб зберегти свій сухопутний шлях до Криму.
Світлана Гинжул сказала, що налаштована залишитися жити у бункері. Її сина готують до направлення в Бахмут, на Схід, для боротьби з окупаційними російськими військами.
Гинжул стоїть біля снаряда, який застряг у тротуарі в Лучі
У середу 1 березня, Україна відсвяткувала, на її думку, перший день весни, і багато хто вітав це як символічну перемогу, яку країна пережила зиму війни.
«Наше майбутнє залежить від наших спроб зробити своє місце кращим. Будемо намагатися, як зможемо, знову жити в селі з квітами, чистою хатою і зеленими деревами. Все буде добре», – сказала вона.
