Генічеськ окупований з самого початку війни, 24 лютого. Жителі міста фактично прокинулись вже в окупації та живуть у цих умовах до сьогодні.
Дехто виїхав на підконтрольну Україні територію, щоб мати можливість купувати необхідні продукти та ліки, не переживати через кожний прояв патріотизму, не боятися викрадення. Проте є і багато тих, хто залишився. Хто бачить окупацію зсередини та вимушено, але тимчасово пристосовується до умов, які вона їм висуває.
Ми поцікавилися, яким зараз є Генічеськ для користувачів соцмереж та що найбільше болить жителям міста та області – тим, хто залишився, і тим, хто виїхав.
Примусова русифікація
В окупованому Генічеську російські військові погрожують вчителям позбавити їх роботи, якщо вони не почнуть вчити дітей за російськими методичками.
Ця новина викликала шквал думок та емоцій у місцевих – вчителів, батьків і, власне, в самих учнів. Ніхто не хоче навчатися за російською програмою. В соцмережах активно закликають містян не надавати окупантам жодних даних і не йти на колаборацію.
Фото: Скріншот / Facebook
Повернення комуністичної символіки
Коли окупанти встановили пам’ятник Леніну в Генічеську, вибухнув увесь україномовний інтернет. Місцеві ходили на площу перевіряти, чи це правда, бо не вірили в таку нісенітницю. Жителів інших українських міст “відродження вождя” вразило не менше.
У соцмережах про пам'ятник висловилися, здається, майже всі. Але загальна думка у більшості спільна: експерименти окупантів з переміщення в минуле не вдаються.
Фото: Скріншот / Facebook
Відсутність свободи
Нещодавно генічеський колаборант Сергій Мухін опублікував пост, в якому запевнив. що в Генічеську “народ почуває себе по-справжньому вільним”. Сам допис і його передісторію можна прочитати за посиланням.
З цих слів Мухіна можна хіба що посміятися, кажуть місцеві жителі, які вже майже три місяці живуть в окупації. Люди в соцмережах жартують: “якщо те, що відбувається зараз, це свобода, тоді я хочу рабства, як було до 24 лютого”.
Фото: Скріншот / Instagram
Масові викрадення
З початком війни повсякчас з’являються повідомлення від генічан про зникнення й викрадення українців та кримських татар – як активістів, так і звичайних громадян. Окупантів не хвилює, що відповідно до Конвенції про захист цивільного населення, в умовах війни категорично заборонене затримання цивільних осіб.
Рідні та друзі викрадених громадян намагаються надати розголос ситуації у соцмережах – пишуть пости, просять підтримки, сподіваються на скоріше повернення полонених і, звісно ж, не стримують емоцій щодо окупантів.
Фото: Скріншот / Facebook
Небезпека при евакуації
Евакуюватися на підконтрольну Україні територію стає дедалі складніше і небезпечніше.
Наприклад, журналіста Олега Батуріна війна застала в Каховці, де він жив зі своєю сім’єю. Олега викрали та 8 діб тримали у російському полоні. Коли з’явилася можливість, він з сім’єю вирішив їхати через лінію фронту на підконтрольну Україні територію. Виїхати вдалося лише з третьої спроби. Але вдалося, а вдається не всім.
У своєму Facebook Олег Батурін опублікував пост про директора херсонського автосалону Антона Кушніра – чоловік загинув під час евакуації з Херсона до Миколаєва. І цей випадок, на жаль, не одиничний.
Фото: Скріншот / Facebook
Ностальгія по мирному минулому
Звісно ж, головне, за чим сумують генічани, херсонці та всі українці – це мир та спокій. Ці спогади мирного минулого часто стають натхненням для текстів у соцмережах.
“Херсонщина до війни асоціювалась з морем, кавунами, соняшниковими полями, зерном, великою кількістю овочів і фруктів. Це сонячний теплий, сповнений життя край. Зараз це окупована область, рашисти принесли на нашу землю багато болю, смутку, горя”, – пише у Facebook Олена.
Але всі ми знаємо, що окупація – це тимчасово, і завдяки нашим Збройним силам на рідній Херсонщині ще пануватиме свобода та злагода!
Щоденник окупації жителів Скадовська
9 березня у Скадовськ заїхали танки загарбників. А разом з ними і "рускій мір" у рідне для тисяч скадовчан місто. За різними оцінками, з тимчасово окупованого Скадовська виїхала половина працездатного населення. Однак тисячі людей залишилися у рідному місті і змушені жити за "правилами" росіян. Яке воно життя в окупації? Люди, хоч і рідко через можливі переслідуваня, але все ж діляться у соцмережах своїми історіями.
"Рускій туріст, запамʼятай, Скадовськ – це Україна!"
В одній із груп місцеві розмістили відео одного з пропагандистських сюжетів про туризм та розваги у Скадовську. У дописі скадовчани пишуть, що з першої і до останньої секунди це відео – постановка з акторами.
"Тільки послухайте, як вони нахабно брешуть!", – пишуть скадовчани.
Фото: скріншот з Facebook
Люди кажуть, що показано у ролику десятки місцевих людей, що таки пішли на співпрацю з росіянами. За словами скадовчан, переважна більшість жителів українського Скадовська під час тимчасової окупації намагаються зайвий раз не виходити з домівок.
"Адекватні місцеві люди НЕ ВИХОДЯТЬ з дому! Вони просто бояться наслідків! Не вірте тому, що їх "спасают асвабадители"! Зі Скадовська виїхало багато людей через окупацію. В місті шалені ціни на продукти, засоби гігієни та інші товари", – пишуть люди.
А ще скаржаться на те, що місцевих намагаються вербувати і перебивають звʼязок у місті.
"Постійно зникає зв’язок (поки я пишу цей пост, з моїми батьками другу добу немає жодного зв’язку, до того теж не було зв’язку з 30 квітня по 2 травня). Так, це створюється для паніки та приховування від жителів Скадовська правди! Коли це закінчиться?! Руський туріст! Запам’ятай, що Скадовськ - це Україна! 
", – пишуть скадовчани у соцмережах.
"В отличии от тюремного заключения, в окупации нет вообще никаких прав"
Майже вся Херсонська область залишається під тимчасовою окупацією росіян. Періодично прилітають ракети окупантів у мирні міста, де рухаються українські військові.
"Российская саранча просто пришла сюда чтобы все разрушить, уничтожить будущее и притащить сюда прошлое сталинских времен", – пише Світлана у Facebook.
Фото: скріншот з Facebook
За словами жінки, найбільше страждають невеликі села на Херсонщині, бо там немає звʼязку. Люди страждають від тривалих пожеж, які росіяни забороняють гасити.
"Последние дни на противоположной от нас стороне Днепра загулялись пожары. Но оккупанты не давали их тушить. И только когда город стал погружаться в дым и мог испортить картинку для рос тв на 9 мая, дали добро на выезд пожарных машин", – пише Світлана.
І додає, що життя в окупації – гірше за вʼязницю.
"Живя в оккупации ты получаешь ровно то, что тебе дают получить оккупанты. Только вот у тебя, в отличии от тюремного заключения, нет вообще никаких прав", – йдеться у дописі.
"Я виживу! Я проживу! Я – Україна в руках орків!"
Сповідь про життя в окупації авторки Nina Rosina розлетілася мережею і її розмістили собі на сторінці жителі Херсонщини, які прямо зараз проживають те саме.
"Коли ти не виїхав з окупації тебе зачисляють у категорію "ну тебя же все устраивает". Так. Мене влаштовує не виїхати по 800 доларів за людину. З сім'ї то вийде близько 3000 $. Мене влаштовує залишитись із лежачою матір'ю, старим батьком, величезним собакою і котом. Бути тут, під обстрілами, горнути до себе дитину ночами, вмовляючи її спати, а вдень прати численні колготки і штанці, бо енурез то супутник вибухів. А ще терпіти "які вам памперси?! вчіть дитину на горшок". А я навчила! А орки навчили пісятися у штани!", – йдеться у дописі.
Життя в окупації – це відсутність ліків, готівки в банкоматах, захмарні ціни, а що найгірше – постійний страх полону чи обшуків.
"А ще мене влаштовує мовчати про все що відбувається, бо не відомо хто "сотрудничает" із твоїх знайомих. Тоді до тебе просто приїде наряд із 30 СОБРівців і ти пропадеш. У кращому випадку на тиждень...А ще мене влаштовує кожен обшук машини на блокпосту. Хлопці з автоматами дуже милі і привітні. Чоловіків дружньо роздягають і дивляться наколки. Обіцяють відправити м'ясом на передок",розповідає жінка про окупацію у своїх соцмережах.
"Зрадників ненавидять більше, ніж окупантів"
"Війна була далеко, а тепер вона тут у Скадовську. Скадовськ окупований", – з таких слів почала свій допис у Facebook Проня Прокопівна.
Фото: скріншот з Facebook
Жінка пише на своїй сторінці про тих скадовчан, які виявилися зрадниками. І нині співпрацюють з військовими РФ. Хоч таких не багато, але вони є. І, за словами жінки, після перемоги будуть відповідати.
"Зрадників не люблять, зрадників ненавидять більше ніж окупантів. Бо це ті, хто живе поряд", – пише Проня.
Про що пишуть у соцмережах жителі інших окупованих міст:
Мелітополь
Мелітополь, як і Генічеськ, окупували росіяни на самому початку війни, 24 лютого. Спочатку люди щодня виходили на мирні проукраїнськи мітинги. Потім, коли розпочалися масові арешти та викрадення активістів, перейшли до таємного, але незламного спротиву. Місцеві розповідають про небезпеку, ворожу армію та відсутність прав і свобод, про розквіт волонтерського руху і про те, як їм вдається з новою силою закохуватись у місто навіть попри окупацію. Читайте за посиланням.
Бердянськ
Армія рф увійшла в місто 27 лютого одразу з двох сторін. Того ж дня військові встановили свій блокпост на виїзді з Бердянська у бік Маріуполя й заблокували роботу всіх адміністративних будівель. Місцеві жителі кажуть, що окупація нестерпна й небезпечна, хоча на вигляд в Бердянську зовсім тихо. Люди виїзджають з міста, бо знають, що життя на окупованій території не буде. Історії Бердянська про життя в окупації читайте за посиланням.
Сватове
У 2014 році Сватове уникнуло окупації, однак з початку березня цього року місто захоплене росіянами та "передано під керування" так званої лнр. Місцеві у соцмережах пишуть про те, як змінилося їхнє життя: їм заборонили зв'язки з вільною Україною та транслюють російську пропаганду. Водночас, за словами місцевих, військові рф у Сватовому виключно для того, щоб грабувати та відновлювати срср. За посиланням знайдете великий матеріал з розбором дописів містян.
Волноваха
З перших днів війни Волноваха опинилася під вогнем агресора, а від 11 березня місто знаходиться в окупації. Росіяни чинять розбрат та вдаються до нелогічних дій: спалили Свято-Миколаївський Храм, запустили навчальний процес попри активні бойові дії та збирають докази “злодіянь ЗСУ проти мирного населення”
Журналісти Волноваха.City зібрали з цього приводу дописи містян та новини. Вони документують злочинні діяння влади невизнаної днр та колаборантів. Читайте за посиланням.
Попасна
8 травня мешканці Попасної дізнались, що місто захопили загарбники. Наразі Попасна зруйнована, багато людей втратили свої домівки, а окупанти полюють на мирних мешканців. У соцмережах своїми думками та історіями діляться місцеві і жителі, і ті, хто виїхав. Історії знайдете в матеріалі за посилланям.
