У тимчасово окупованих містах – як-от Херсон, Генічеськ, Мелітополь – залишилося багато патріотично налаштованих бізнесменів, в тому числі й тих, які забезпечують критичні потреби мешканців. Тепер у підприємців вибір – закрити бізнес чи залишатися. Якщо залишатися, то як працювати, щоб не співпрацювати з окупантами.
Видання «Економічна правда» зібрало думки експертів з цього приводу, а ми поговорили з представниками бізнесу у Генічеську, аби дізнатися, як зараз виживає бізнес в окупованому місті.
Перенести бізнес – найкращий варіант. Але чи можливий?
Ідеальне рішення для українських підприємців, їх працівників та держави – перенесення бізнесу на підконтрольні Україні території, кажуть експерти. Допомагає технічно це зробити бізнесменам Міністерство економіки.
Однак перевезення бізнесу з повністю окупованих територій українська влада не може забезпечити. Єдиний варіант – організувати увесь процес самостійно, але і він складний і небезпечний, а часто взагалі неможливий.
Російські військові блокують Херсонську область на в'їзд та виїзд до Миколаєва та інших міст, підконтрольних Україні. Крім того, самостійно можна організувати перевезення тільки дрібного виробництва.
Бізнеси під час війни переїжджають на більш безпечні територіїФото: Відкриті джерела
То що, закривати бізнес?
Якщо перевезення бізнесу – не варіант, то виходом із ситуації може стати тимчасове закриття бізнесу. Звісно, якщо специфіка підприємства це дозволяє. Відновити роботу можна після деокупації.
А от що робити аптекам, продуктовим магазинам, пекарням? Для них продовження роботи – це, крім іншого, ще й соціальна відповідальність.
«Якщо це бізнес, який пов'язаний із життєзабезпеченням людей – пекарні, кафе чи підприємства, які виробляють продукти харчування, то нехай працюють. Зважаючи на порожні полиці в магазинах Херсона та інших тимчасово окупованих міст, росіяни не здатні забезпечити продуктами харчування, а там наші люди і їх потрібно підтримувати», – зазначає перший віцепрезидент Торгово-промислової палати Михайло Непран.
Бізнесу, що пов'язаний із забезпеченням людей, не варто закриватися, якщо є така можливістьФото: Відкриті джерела
Як діяти, якщо вирішили продовжувати роботу?
У будь-якого бізнесу, що знаходиться на тимчасово окупованій території, рано чи пізно вичерпаються ресурси та сировина. Особливо, це стосується сфери торгівлі. І тоді для підприємців постане моральна дилема – чи співпрацювати з постачальниками країни-агресора?
Зважайте, що за співпрацю з окупантами в Україні передбачається кримінальна відповідальність. У березні цього року Верховна Рада внесла зміни до Кримінального кодексу, доповнивши документ статтею 111-1 «Колабораційна діяльність».
Вона передбачає санкції за ведення господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором. Відповідальність – позбавлення волі на строк від 3 до 5 років з позбавленням права займати певні посади чи займатися певною діяльністю строком від 10 до 15 років з конфіскацією майна.
Тож якщо окупанти змушують перереєструвати бізнес в російській юрисдикції, то однозначно слід його закривати, радять експерти.
«Одна справа, коли ви продаєте хліб чи молоко односельцям, а інша справа, коли починаєте сплачувати кошти в бюджет країни-агресора. Червона лінія – це офіційна робота зі сплатою податків. Якщо справа йде до цього – краще закрити бізнес. Як тільки ви заплатили податок країні-агресору, ви стали колаборантом, а це вже кримінальне правопорушення», – каже Михайло Непран.
За співпрацю з окупантами загрожує кримінальна відповідальністьФото: Відкриті джерела
Що робити, якщо окупанти грабують бізнес?
Російські загарбники вже крадуть в українських фермерів зерно та сільськогосподарську техніку на тимчасово окупованих територіях України. За таких обставин Михайло Непран радить не йти на конфлікти з окупантами, аби ті не застосували зброю. Натомість варто намагатися зберегти будь-які документи, які підтверджують, що на момент пограбування зерно, товар чи інша продукція зберігалася на підприємствах.
Чи платити податки?
За можливості, бізнесу варто продовжувати платити податки в Україні. Це можна робити дистанційно, подаючи звітність через Електронний кабінет платника податків або портал «Дія», а кошти перераховувати через онлайн-банкінг.
Податкова не буде штрафувати за порушення строків звітності, а прострочені платежі можна сплатити впродовж пів року після закінчення воєнного стану.
Як працювати, якщо вводять рублі?
Окупанти уже заявили, що хочуть ввести в обіг на території Херсонської області рублі. Українському бізнесу важливо якомога довше саботувати цей процес.
«Торгувати у гривнях – один із методів економічного спротиву. Коли прийдуть з рублями, краще "вмикати дурника", говорити, що не знаю, що робити з іншою валютою», – каже Михайло Непран.
Проте, якщо у громадян залишиться можливість розраховуватись за товари чи послуги лише російською валютою, то, на думку бізнес-омбудсмена Романа Ващука, у деяких випадках потрібно робити винятки.
«Я б підходив до цього питання, насамперед, за гуманітарною міркою. Якщо йдеться про продукти, які конче потрібні для життя, то думаю, що сплата в рублях за них, якщо немає можливості розрахуватися в гривнях, могла б бути допустимою», – вважає бізнес-омбудсмен.
Торгувати у гривнях – один із методів економічного спротивуФото: Відкриті джерела
Як живе бізнес у Генічеську?
В Генічеську ситуація з бізнесом залишається напруженою з самого початку війни. З травня у місті мав би початися курортний сезон, але з огляду на окупацію туристів не буде. Саме туризм приносив регіону чимало грошей. У людей були бази відпочинку, вони заробляли на екскурсіях, а через окупацію люди позбавлені можливості заробляти на життя.
Так, до прикладу, Оксана Безручко з Генічеська мала власну базу відпочинку на березі Азовського моря, але через війну кинула бізнес і вивезла дітей у безпеку.
Ще декілька власників готелів та відпочинкових баз поскаржилися, що мають намір зупинити бізнес через війну.
«Я хоч і залишився в місті, але, схоже, туристичного сезону не передбачається. Генічеськ досі в окупації, в країні війна. Зараз цей бізнес не актуальний», – каже один з власників бази відпочинку.
Інша власниця перекваліфікувала свою базу відпочинку під час війни на притулок для вимушених переселенців. Зазначає, що на початку війни, коли була ще зимна погода, жити на літніх базах було дуже холодно, бо немає опалення. Але зараз теплішає і жити можна.
«Для мене таке застосування мого бізнесу зараз – це можливість бути соціально відповідальною. Я більше думаю не про гроші, а про людей. Хоча, звісно, і гроші потрібні але… Загалом, я вірю, що наша майбутня перемога складатиметься з мільйона маленьких корисних дій. І я ось намагаюсь таку дію робити, як можу», – каже жінка.
Власники невиликих магазинчиків кажуть, що поки вдається триматися на плаву. Звідки завозять товар – відповідати не хочуть, але зазначають, торгують у гривні.
