Генічеськ, Арабатська стрілка – вітчизняні курорти, куди приїжджають тисячі туристів з України та Європи. Ці місця Херсонщини славляться морем, солоними рожевими озерами, грязьовими джерелами, заливом та неймовірними заходами сонця.
Ми попросили людей з різних куточків України, які колись відпочивали в Генічеську, поділитися своїми спогадами про цей курорт. Всі їхні історії об’єднує одне: впевненість, що скоро вони знову ніжитимуться на сонечку в українському Генічеську.
Максим Тупчієнко, Київ, турлідер
Вперше я поїхав у Генічеськ у 2020 році як супроводжуючий в туристичній компанії. До поїздки я чув, що у місті є проблеми з інфраструктурою, що там багато медуз. Готувався до того, що буде непросто, що туристам щось не сподобається. Але мої побоювання виявилися марними: Генічеськ, Арабатка, Сиваш! Мандрівники, і я особисто, отримали величезне задоволення від поїздки. Я був настільки вражений, що наступного року вирішив зібрати компанію друзів і помчати «в ті краї».
Тут своя атмосфера легкості, свій клімат, ідеальні умови для віндсерфінгу: неглибоке море і при цьому хороший вітер, що дме зі степу. До речі, дуже раджу цей літній вид спорту! Генічанам дуже пощастило, що вони можуть займатися ним все літо.
У Генічеську дуже приємні люди, з кожним роком покращується сервіс та інфраструктура. Ми зупинилися з моєю групою туристів у новому готелі, який справив на нас дуже приємне враження. На противагу, наприклад, в Одесі за вищу ціну часто пропонують гірші умови.
Я продовжуватиму їздити в ці місця й надалі, вони мені зовсім не наскучили, навпаки, хочеться відкривати їх для себе знову і знову. Це ідеальне місце для відпочинку з родиною чи друзями.
І якщо Росія лишить мене задоволення їздити в український Генічеськ, я особисто готовий іти у наступ на Південному фронті, аби знову було вільно, тихо та по-українськи.
Оксана Шубіна, Київ, PR-спеціалістка
Україна – неймовірно гарна країна, але я це зрозуміла та побачила на власні очі вже після пандемії коронавірусу. Саме у 2020 році, після неприємних подій у світі, став краще і швидше розвиватися внутрішній туризм. Саме тоді я почала відкривати для себе свою країну.
Херсонщину я відвідала один раз, у вересні 2020 року, але та подорож була настільки насиченою, що вистачило б на 2-3 поїздки точно!
Спершу ми приїхали в Херсон, там зупинилися ненадовго. Із найбільш яскравіших спогадів – шампанське біля Макдональдсу під пісні Океану Ельзи. Так тепло було на душі, досі пам'ятаю.
Потім ми поїхали в Генічеськ та село Щасливцеве, де і зупинились. Просто на подвір`ї бази відпочинку ми танцювали на гавайській вечірці, яку влаштував наш друг, а вночі ходили до набережної дивитися на місяць.
Головним пунктом призначення нашої подорожі були рожеві озера, які називають українським дивом. Нам пощастило, ми відвідали і Сиваш, і Лемурійське рожеве озеро. Щоб побачити красу, ми пройшли невеличке випробування: йшли босі по бруду та солі, яка колола ступні. Але це було варте того, що ми побачили: під час заходу сонця вода небесного кольору почала рожевіти. Якщо це не диво природи, тоді й не уявляю, що таке диво.
Також теплим спогадом залишилися перегони на каяках. До того я навіть не вміла керувати веслами, але вже за кілька хвилин ми з подругою обганяли всіх.
Насамкінець подорожі Херсонщиною ми побували на виноробному господарстві князя Трубецького і дегустації вин. Мене дуже вразила старовинна будівля та винні погреби – люблю все історичне. На території є готель зі старовинними номерами. Хочу наступного разу зупинитись саме там.
Херсонщина – один із кращих варіантів подорожі для української молоді. Багато розваг та дуже класні люди, які створюють атмосферу затишку.
Херсонщина – це Україна. Була та завжди буде. Це частинка нашої країни та серця кожного українця. Зараз так боляче дивитись, що такі красиві місця окуповані Росією. Та я бачу, з якою хоробрістю та патріотизмом українці відстоюють свою землю, виходять на мітинги в окупованих містах. Саме ці люди дають впевненість, що Херсонська область завжди буде Україною.
Дарія Доронькіна, Харків, спеціалістка з освіти за кордоном
На Азовське море я їздила щороку з дитинства, але саме в Генічеськ приїхала вперше, коли мені було 20 років, влітку 2021-го. Курорт уже інший, але атмосфера з мого дитинства та сама!
Це був перший раз, коли я побачила рожеві озера, вперше зустріла світанок на березі моря, класна компанія, креветки та кукурудза — мої улюблені спогади! І коли автобус віз нас додому, я для себе вирішила, що приїду з друзями в Генічеськ наступного року.
Той факт, що через війну територія Херсонщини під великою загрозою, мене бентежить. Це Україна, тільки Україна! Я вірю, що українська армія захистить цей регіон, і я проведу ще не одне літо на березі Азовського українського моря.
Настя Абрамець, Львів, головна редакторка видання «О, море»
Я так мало знала про Херсонщину до минулого літа. Поки не провела тут 3 тижні у відрядженні.
Я закохалася у цю природу: запах степу, море, Сиваш… У цих людей, які не тікають з «депресивного» регіону, а роблять усе, щоб він став розвиненим і багатим.
Я планувала цього літа організувати друзів зі Львова у поїздку на Арабатку – коса, і правда, залишила в серці щось особливе. Мрію показати їм рожеві озера, солонець, покататися разом на каяках, полежати на поверхні соленого озера, об’їдатися чебуреками і янтиками, запиваючи дешевим домашнім вином і заїдати кавуном... І все одно на медуз, на ще далекий від ідеалу сервіс, коли є душа.
Зараз я дивлюся, як люди Херсонщини тримаються, і захоплююся ними. Херсонщина – це Україна і завжди нею буде. А ще я обов'язково витягну сюди друзів на якийсь спекотний серпневий тиждень.
Марина Сас, Харків, мама двох дітей
Я з Харкова, у мене дружна сім'я – чоловік, син та донька. Наша любов до Генічеська почалася з червня 2020 року, тоді ми вперше приїхали туди відзначати День народження нашої доньки. Відпочивали на кам'яному пляжі, їздили на гаряче джерело та на солоні озера. Мені дуже сподобалося рожеве озеро Сиваш! Там ми купили рожеву воду та ропу, я досі додаю цю сіль у страви.
Це був чудовий відпочинок та неймовірні емоції. Тоді ми зрозуміли, що завітаємо в Генічеськ ще не раз!
Минулого року ми знову приїхали на курорт у День народження доньки – можна сказати, що поїздки на Херсонщину вже стали традицією. Чоловік спочатку казав, що поїдемо на тиждень, але я його вмовила залишитись на два, ані трохи не пошкодувала.
Тоді ми встигли погуляти парком Шевченка, покатати дітей на машинках. А особлива увага – звичайно ж, Алеї казок! Це те місце, де наші діти могли годинами розглядати улюблених героїв із мультфільмів.
Загалом у нашої сім'ї залишилися лише позитивні емоції про Генічеськ. Ми планували і третій День народження доньки відзначити у цьому затишному місті. Ми й досі не полишаємо надію на це.
Я впевнена, що ми приїдемо ще не раз. Поплаваємо в теплому морі, погріємось на сонечку і, звичайно ж, поїмо креветок з пивом.
Ми любимо Генічеськ! Ми з вами. Генічеськ – це, безперечно, Україна! Завжди так було, є і буде!
